Павлівка - село, центр сільської ради. Розташоване за 35км на північний схід від районного центру та залізничної станції Жашків, на автотрасі Жашків-Черкаси. Населення - 890 осіб, дворів - 428. Перші відомості про село датуються початком Х1Хст. В архівних документах про село зазначено: "Павловка, село при верхней речке Виноград, в 5-ти верстах от местечка того же наименования. По преданию, село это, бывшее первоначально Виноградским хутором, основано лет 200 каким-то человеком по фамилии Буркатов, неизвестно, откуда сюда прибывшим. Он имел двух сыновей - Павла и Левка, и по имени первого названо деревню. В деревне дворов - 315, жителей обоего пола 1884 человека. Из них мужчин - 933 и женщин -951. Главное занятие жителей - хлебопашество, кроме того, крестьяне отправляются на заработки в Херсонскую и Таврическую губернии. В селе имеется православная церковь, построенная в 1787 году, одна церковно-приходская школа, 9 ветряных мельниц, 2 кузницы, сельский банк. Имеется ферма, принадлежит удельному ведомству и находится в оренде у дворянина Йосифа Николаевича Вишневского." Розкинулось село у центрі українського лісостепу, серед розкішної української природи, на рівнині, оточене безліччю курганів, та найкращих в світі чорноземних грунтах. Встановлення радянської влади положило початок занепаду й руйнації. Були періоди і вдалого хазяйнування і деякого піднесення життєвого рівня селян, але загальна тенденція зберігалась негативною. Жахлива сторінка в історії села - це голод 32-33років. Щоб зрозуміти глибину трагедії досить відвідати старий цвинтар. Війна 1941-45 років - ще одна трагічна сторінка нашої історії, 137 чоловік не повернулось з фронту. Новітня історія - це продовження політики на знищення. Цифри красномовно вказують на динаміку. Ще кілька років такого відношення держави до хліборобської праці і зупинити цей процес буде не можливо. За всі часи існування село постійно зазнавало величезних збитків і горя саме від влади - якою б вона не була. Грабували, грабують і кінця-краю не видно.
