В Україні є заповідні місця, де кожний квадратний метр території дихає історією, де на кожному кроці оживають давні звичаї та традиції – це Чигиринщина – древня земля козацької слави.
Згідно з найдавнішими згадками, місто Чигирин засновано у 1512 році.За наказом польського короля Сігізмунда ІІІ в 1589 р. в Чигирині на високій горі будується замок. У XVII ст. воно стає осередком духовного відродження українського народу. Чигирин — батьківщина великого сина України, видатного державного діяча, полководця Богдана Хмельницького, за часів якого, впродовж декількох десятиліть, Чигирин був столицею незалежної гетьманської держави.
В 1989 році створено національний історико-культурний заповідник “Чигирин”, а з 1995 року йому надано статусу національного. Він включає в себе пам’ятки і пам’ятні місця, пов’язані з життям і діяльністю Богдана Хмельницького, визвольною боротьбою українського народу та державотворчими процесами середини ХVІІ ст. Серед історико-культурних об’єктів – музей Б.Хмельницького у Чигирині, Іллінська церква у Суботові, пам’ятки Холодного Яру.
З 1648 р. Чигиринщина — центр боротьби українського народу проти польської шляхти, 1768 р. вона огортається полум’ям селянського повстання Коліївщини під проводом Максима Залізняка— ватажка гайдамацького руху.В центральній частині міста височіє Замкова (Богданова) гора, на вершині якої збереглися залишки могутньої фортеці, закладеної в козацькі часи. На честь захисників Чигиринського бастіону на горі в 1912 р. був встановлений кам’яний хрест. Неподалік споруджено величний монумент Богдану Хмельницькому.. Біля підніжжя гори, на місці дерев’яної церкви ХVІ-ХVІІ ст. і розташованого поруч козацького цвинтаря розмістився музейний комплекс — єдиний у своєму роді музей великого гетьмана. До музейного комплексу відноситься каплиця Святої Покрови (1995р.), де перепоховані останки 263 козаків та мешканців Чигирина, виявлені археологами на місці колишнього цвинтаря XVII ст. Іллінська церква – найбільш визначна і відома пам’ятка с.Суботова.
В басейні річки Тясмин знаходиться величезна кількість городищ І тисячоліття до н.е. та сліди різних археологічних культур, що свідчать про досить густе заселення цієї території з часів сивої давнини. Неподалік від центру села стоять три криниці, викопані, як розповідають легенди, за наказом Богдана Хмельницького на честь полеглих у битвах запорожців. Урочище Холодний Яр — реліктовий лісовий масив площею понад 7 тисяч га, який має величезне історичне та природоохоронне значення загальнодержавного значення. Саме він надавав захист повсталим селянам в роки Коліївщини, був партизанською базою під час Великої Вітчизняної війни. За назвою найбільшого і найдовшого яру - Холодного - почала називатись і вся навколишня місцевість. З-під землі на схилах балок б'ють джерела з надзвичайно смачною і завжди холодною водою. Місцеві жителі вважають її цілющою і вживають "від усіх хвороб". По дну балок протікають понад 160 струмків і річечок. І в який би бік вони не прямували, всі впадають у річку Тясмин, яка тече, майже замикаючи коло навкруг Холодноярської височини. Козаки і гайдамаки теж віддавали шану цій воді, лікуючи нею рани.
Унікальна пам’ятка Холодного Яру - дуб Максима Залізняка, вік якого перевищує 1000 років. Таких дубів в Європі збереглось не більше десяти. В Мотронинському лісі Холодного Яру розташована Троїцька церква Мотронинського монастиря, побудована в 1800 р. Монастир заснував на початку XIII ст. переяславський єпископ Павло на землях, дарованих княжною Мотроною. Документальна історія Свято-Троїцького чоловічого монастиря починається з 1567 р. В XVII ст. він перетворився на один із центрів православ’я Правобережної України. У 1911 р. монастир стає жіночим. На певний час монастир припинив свою діяльність, яка була відновлена у 1992 році. Біля Мотронинського Свято-Троїцького монастиря можна побачити вхід до підземних печер, які також дійшли до нас з скіфських часів. Підземні лабіринти пронизують всю територію городища.
